Його величність урок.

                                 Типи уроку.

     1. Вступний.

      2. Урок з поглиблення знань.

      3. Практичне заняття.

      4. Урок систематизації та узагальнення знань.

      5. Урок з контролю знань.

      6. Урок вивчення нового матеріалу.

      7. Комбінований.

                        Форми навчання

               /взаємодія "учитель-учень"/

•       індивідуальні;
•       фронтальні;
•       колективні;
•       парні;
•       зі змішаним складом. 

                             Форми навчання

                             /класноурочні/  

•       урок;
•       лекція; 
•       семінар;
•       практичне заняття;
•      лабораторне (дослідне) заняття;
•      конференція;
•      науково-теоретичне читання;
•      екскурсія;
•      колоквіум;
•      залік;
•      шкільна олімпіада;
•      консультація;
•      дидактична гра;
•      домашня навчальна робота учнів.

                     Методи навчання:

      а) методи викладання:

•      інформаційно-узагальнюючий;
•      пояснювальний;
•      інструктивно-практичний;
•      спонукальний;

      б) методи учіння:

•      виконавчий;
•      репродуктивний;
•      продуктивно-практичний;
•      пошуковий;

      в) монологічні методи:

•      розповідь, лекція. демострація;

       г) діалогічні методи:

•      бесіди;

       д) методи організації:

•      джерела (словесні, наочні, практичні);
•      логіка ( індуктивні, дедуктивні);
•      мислення ( репродуктивні та проблемно-пошукові);
•      управління (методи самостійної роботи і роботи під керівництвом учителя).

                   Інноваційні технології.

       1. ООН (організація особистісного навчання).

       2. Розвивальне навчання.

       3. Інтерактивні технології (робота в малих групах, робота в парах, "мозковий штурм", розв'язання проблем, симуляції, особисті позиції, прес-метод, "мікрофон", "коло ідей", "акваріум", дискусія, стратегії до заохочення).

       4. Проектна технологія.

        5. Модульна.

       6. Продуктивне навчання.

                  Принципи навчання та правила, що їх забезпечують.

                              Принцип науковості.

                                        Правила:

•      використання логіки та мови освоюваної науки;
•      виклад нових понять і теорії має бути максимально наближеним до рівня сучасного розуміння конкретних питань науки;
•      використання методів конкретної науки;
•      вивчення об'єктів у розвитку, розкриття діалектики спільних і природних явищ та формування діалектичного складу мислення;
•      забезпечення правильного сприйняття об'єктів, що вивчаються на основі визначення їхніх історичних аспектів;
•      використання в навчанні наукових методів пізнання природних та суспільних явищ.

                             Принцип доступності.

                                     Правила:

•      у навчанні йти від простого до складного, від відомого до невідомого, від близького до далекого;
•      пояснювати простою, доступною мовою;
•      управляти пізнавальною діяльністю учнів;
•      ураховувати різницю швидкості сприйняття, темпів роботи, переважних видів діяльності; інтересів, життєвого досвіду, особливлстей розвитку різних учнів;
•      використовувати аналогію. порівняння, зіставлення, протиставлення та інші прийоми;
•      уведення кожного нового поняття має не тільки логічно витікати з поставленого пізнавального завдання, а й бути підготовленим усім процесом навчання;
•      під час розвитку та тренування працездатності необхідно привчати учнів здійснювати все тривалішу та інтенсивнішу розумову діяльність. 

                        Принцип свідомості та активності.

                                          Правила:

•       домагатися чіткого розуміння навчальної мети та завдань майбутньої роботи;
•      використовувати захопливі факти,відомості, приклади;
•      використовувати наочні методики й технічні засоби;
•      залучати учнів до практичної діяльності з використанням теоретичних знань;
•      використовувати активні та інтенсивні методи навчання;
•      логічно пов'язувати відоме і невідоме;
•      учити учнів знаходити причинно-наслідкові зв'язки;
•      підтримувати оптимізм учнів та впевненість в успіху.

                             Принцип наочності .

                                     Правила:

•      наочність має відображати суть досліджуваних предметів і явищ та образно показувати те, що необхідно засвоїти;
•      краще раз побачити, ніж сто разів почути;
•      те, що діти бачать, будить їхні думки, і вони краще запам'ятовують;
•      наочність використовувати не як мету, а як засіб навчання;
•      не перевантажувати учнів конкректно - образним сприйняттям досліджуваних закономірностей, щоб не затримувати абстрактно-логічне мислення;
•      наочність використовувати як джерело знань;
•      у міру підростання дітей необхідно більше використовувати символічну наочність замість предметної;
•     використовувати різні види наочності в міру, тому що надмірна їх кількість розсіює зосередженість ті заважає сприйняттю головного;
•     наочність має виховувати естетично;
•     враховувати вік учнів.

                            Принцип тривалості.

                                    Правила:

•      учень проявляє інтелектуальну пізнавальну активність;
•      навчальний матеріал, що підлягає засвоєнню, структурується з урахуванням індивідуальних особливостей учнів;
•      новий навчальний матеріал пов'язаний з колишніми знаннями, спирається на уявлення, що вже склалися;
•      використовувати різні підходи, методи, форми, засоби навчання;
•      активізувати думку учнів, ставити запитання та порівння, зіставлення, узагальнення, аналіз матеріалу, встановлення причинно-наслідкових і асоціативних зв'язків, визначення головного тощо;
•      процес засвоєння супроводжує систематичний контроль за його якістю.

                      Принцип систематичності та послідовності.

                                                 Правила.

•     формування системи знань на основі розуміння їхніх взаємозв'язків;
•      розподіл досліджуваного матеріалу на логічно пов'язані розділи і блоки;
•      використання схем, планів, таблиць, опорних конспектів  та інших форм логічного подання навчального матеріалу;
•      здійснення міжпредметних зв'язків;
•      проведення уроків узагальнення та систематизації;
•      координація діяльності всіх суб'єктів педагогічного процесу на основі єдності вимог, забезпечення спадкоємності в їхній діяльності.

                            Принцип зв'язку теорії з практикою.

                                              Правила.

•      опора в навчанні на наявний практичний досвід учнів;
•      показ сфери застосування теоретичних знань;
•      вивчення сучасних технологій, прогресивних методів праці, нових виробничих взаємин;
•      використання проблемно-пошукових і дослідницькіх завдань;
•      застосування знань на практиці;
•      показ значущості провідних наукових ідей, концепцій, теорій, положень;
•      розв'язання завдань і виконання вправ на основі виробничих досягнень.

                           Принцип єдності навчання і виховання.

                                             Правила.

•      учитель цілеспрямовано, свідомо і систематично здіснює виховання під час вивчення будь-якої дисципліни;
•      домагатися того, щоб за поняттями, визначеннями, законами, формулюваннями, символами учні бачили і зрозуміли явища природи і суспільного прогресу, реальне існування об'єктивного світу; за формою - зміст; за явищами - єство; за зовнішніми ознаками - внутрішній стан матеріального світу і його закономірностей;
•     використовувати виховні можливості кожної теми, кожного уроку;
•     навчальний процес будувати так, щоб він позитивно впливав на культуру поведінки учня, гуманізм і демократизм у взаєминах;
•    шанобливо ставитися до особистості учня й одночасно проявляти розумну вимогливість до нього;
•    не принижувати учня, виявляючи чуйність та уважність до слабких сторін знань або вмінь, тактовно виправляти помилки, стимулювати учнів на подолання труднощів;
•    вносити в навчальний процес життєствердні ідеали загальнолюдських цінностей.

                                Принцип відповідальності навчання 

                    віковим  та індивідуальним особливостям учнів.

                                                 Правила:

•      індивідуальний підхід (навчальна робота здійснюється за єдиною програмою з усіма за індивідуалізації форм і методів роботи з кожним);
•      диференціація (об'єднання учнів в однорідні групи за здібностіми, можливостями, інтересами тощо й робота з ними за різними програмами).

                                  НЕСТАНДАРТНІ УРОКИ.

       На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нестандартний урок повніше враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків (сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення), але в незвичайних формах. Саме такі уроки містять у собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему на основі глибокого знання потреб, інтересів і здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ФОРМИ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ:

Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань і виклад нового матеріалу. Найчастіше поєднуються такі предмети , як історія - географія, історія - література , читання - природознавство, матема тика - фізика.

У цілому інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати тему, яка вивчається. На такому уроці кожен учитель - предметник намагається по- особливому викласти тему. Не останню роль відіграє й оригінальність самої форми проведення уроків. Учнів зацікавлює присутність кількох вчителів на уроці. А особливе спілкування з дітьми кожного окремого вчителя перетворює урок на евристичну бесіду з глибоким і детальним поясненням незрозумілих понять.

Дослідницький урок і лабораторно - практичні роботи . їх мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння й навички, стимулюють пізнавальну активність і самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

Рольова гра. Вона вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацьовувати учням. Отже , пошук вирішення проблеми залишається за школярами.

Театральна ( театралізована) вистава. На відміну від рольової гри , вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці й збільшує рівень їхньої самостійності під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те , щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образне мислення, фантазію , уяву учнів.

Урок -семінар. Семінар гіроводится після кількох ( двох - чотирьох) уроків-лекцій.

Завдання семінару:

1.   Перевірити якість засвоєння вивченого матеріалу.

2. Розвивати вміння самостійно працювати з підручником і додатковою літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямовувати навчання на практичне застосування знань.
3. Навчити учнів застосовувати отримані знання для аналізу різних процесів. Для цього на семінарі використовують різні форми активізації пізнавальної діяльності , наприклад, дискусію. її основне завдання - сформувати правильний погляд на досліджуване явище.

Дискусія буде продуктивною тоді, коли учні добре підготовлені , мають опорні знання . Предмет дискусії та її план учитель продумує заздалегідь. Вона може бути побудована на основі двох положень, з яких треба вибрати й довести правильне , або одного визначення чи тези , яку потрібно відкинути чи довести її істинність.

З метою активізації навчально - пізнавальної діяльності використовується і такий вид роботи, як написання рефератів. Тематика рефератів повинна відображати основні питання теми , доповнювати їх або поглиблювати. Під час підготовки до написання рефератів необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів : їх інтереси, нахили, можливості, проблеми, що їх турбують. В основі написання рефератів- робота з документами , додатковою літературою . яку рекомендує вчитель.

Уроки - рольові ігри. Ігри розвивають пізнавальний інтерес , спостережливість, активізують розумову діяльність , учать робити висновки, порівнювати окремі факти.

Під час гри учні краще засвоюють матеріал, учаться використовувати набуті знання в нових ситуаціях, приймати рішення згідно зі своєю роллю.

Урок - прес - конференція. Така форма уроку розвиває активність, пошукові здібності , уміння розкривати суть певної проблеми , стисло й коротко висвітлювати її , конкретно відповідати на поставлені запитання, самостійно здобувати знання.

Урок «КВК», урок - гри «Що? Де? Коли?» Такі уроки можна проводити для повторення й узагальнення матеріалу.

У процесі підготовки учні вчаться творчо мислити, «здобувати» знання, швидко знаходити правильну відповідь і оригінально її подавати. У ході таких уроків учні вчаться уважно вислуховувати і розуміти своїх товаришів , допомагати їм.

Урок - капітал - шоу «Поле чудес». Готуючись до уроків , учні вчаться складати кросворди й ребуси. Цю гру можна провести для повторення нового матеріалу, під час перевірки домашнього завдання.

Урок - фестиваль . Така форма уроку сприяє розвиткові навчальних здібностей і адаптації учнів до реалій сьогодення. Урок має ігровий характер і є максимально наближеним до реалій сучасного життя. Можна організувати « кінофестиваль». І Іе буде свято шкільної творчості, учнівського інтелекту, урочистий огляд творчих практичних робіт дітей.

Урок - аукціон. «Товаром» на ньому уроці є знання учнів. «Товар» на аукціоні - це «лот», продавець - «купець». Ведучим бажано бути вчителеві. Підготовка до уроку здійснюється за два тижні. Призначаються чотири «купці» , які готують «лоти», а також «банкір», який відповідає за підготовку аудиторії та зведеної таблиці результатів аукціону. Аудиторія - учні , які добре встигають з предмета.

Урок - бесіда за «круглим столом». У класі обирається група учнів, які відповідають на поставлені запитання з теми заняття. Роль решти учнів зводиться в основному до постановки запитань ведучим.

Урок - диспут ( дискусія . розгляд, дослідження). Це обговорення суперечливого питання з метою правильного вирішення, Механізм виникнення дискусії такий: проблемна ситуація . яка характеризує психологічний стан учнів . разом з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності й бажанням розібратися в проблемі.

                                                   РЕКОМЕНДАЦІЇ

                           щодо підготовки до уроку

1. Прочитай розділ програми ,який потрібно вивчити на уроці, а в деяких випадка- і пояснювальну записку до прграми.

2.    Вивчи матеріал цього розділу, питання, теми.

3. Сформулюй задум уроку, дай відповідь на запитання, чого б ти дотів досягнути в результаті його проведення, сформулюй мету уроку (навчальну, виховну, розвивальну).
4. Уяви колектив класу, уявно намалюй конкретних учнів; використовуючи мистецтво педагогічного перевтілення, намагайся накреслити їхні дії на шляху до досягнення мети.
5. Вибери    з усього арсеналу методичних прийомів найоптимальніші.
6. Зістав обрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюй свої дії на цьому уроці.

7.      Продумай      структуру уроку й зафіксуй усе в плані-конспекті.

8. Підготуй     наочні й навчальні посібники, не забудь підготувати й перевірити справність ТЗН, комп'ютерної техніки.
9. Повтори подумки або вголос ключові елементи плану, продумай непередбачені обставини, знайди й зафіксуй запасні варіанти.

10.  Запитай себе : «Ти готовий до уроку?»

11. Перед уроком перевір, чи все на місці, чи немає непотрібних предметів біля дошки, чи чисто в класі.

12.Раціонально використовуй кожну хвилину уроку.

13. Не       витрачай багато часу для перевірки домашнього завдання. Використовуй різні форми перевірки. Застосовуй систему взаємоперевірки.

14. Поясни учням мету, завдання уроку.

15. Коли пояснюєш новий матеріал, намагайся вичленити проблеми, пропонуй учням вирішувати їх самостійно.
16. Не       поспішай виправляти помилку учня; краще , якщо її виправлять однокласники. Намагайся організувати самостійну роботу учнів на уроці- пропонуй учням більше писати, виконувати завдання.
17. На уроці кожен учень має бути в полі зору, до кожного шукай індивідуальний підхід.
18. Під час використання технічних засобів навчання, комп'ютерної техніки, наочності не марнуй час, намагайся використовувати засоби навчання ефективно.
19. Під час організації самостійної роботи, усних відповідей не квап учнів. Використовуй усі наявні можливості для реалізації принципів розвивального навчання.
20. Звертай увагу на виховні можливості уроку: виховання працездатності, бережливості, зібраності.
21. Домашнє завдання потрібно давати з поясненням , до дзвоника. Не затримуй учнів після нього.

     22. Обов'язково проводь фізкультхвилинку.

     23.Пам'ятай: кожен новий урок не повинен бути схожим на    попередній.

  Рекомендації вчителям щодо проведення особистісно   зорієнтованих  уроків.

1 .Використовуйте різноманітні форми й методи навчальної діяльності, які дають змогу розкрити суб'єктивний досвід учнів.

  2.Створюйте атмосферу зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу.

  3.Стимулюйте учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися.

  4.Використовуйте протягом уроку дидактичний матеріал, який дає змогу учневі обрати найбільш значущі для нього вид і форму навчального матеріалу.

 5.Оцінюйте досягнення учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом.

 6.Заохочуйте прагнення школяра знаходити власний спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи товаришів, вибирати й освоювати найбільш раціональні з них.

  7.Створюйте на уроці педагогічні ситуації спілкування, які б давали змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи.

  8.Враховуйте вікові та індивідуальні особливості учнів.

  9.Враховуйте інтереси й нахили.

  10.Підтримуйте успіхи - хваліть за конкретну діяльність конкретну людину, не скупіться на теплі та вдячні слова, зізнайтеся в тому, що здивовані її діями, у захваті від її вчинків.

 11.На уроці організовуйте самостійну роботу, безпосередньо пов’язану з виконанням домашніх завдань, навчайте учнів раціональних прийомів практичної діяльності.

 12.Намагайтеся   передбачувати труднощі , що можуть виникнути в роботі учнів, обов'язково роз'яснюйте ці моменти.

 13.Надайте учням можливість вибору завдання (диференційовані завдання або обов'язкове і додаткове завдання).

14. Це переносьте для домашньої роботи матеріал, який учні не встигли опрацювати на уроці.

              ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ УРОКУ.

1.Яка   тема уроку? Чи збігається вона з календарним плануванням?

2.Чи правильно визначено мету, завдання уроку? Чи відображають вони найголовніше в навчальному матеріалі?

 3.Чи правильно обрано тип уроку (відповідно до теми й мети )?

 4.Чи відповідає структура уроку обраному типу?

5.Чи ефективно розподілено час уроку (1\3 уроку- робота з новим матеріалом, 2\3- самостійна робота й пізнавальна діяльність учнів)?

  6.Чи є оптимальним вибір методів і прийомів навчання, наочності?

  7.Чи вдалося Вам диференціювати навчання на уроці?

  8.Чи були активними діти на уроці? Якщо ні, то чому?

-Було нецікаво;

-Пояснення було незрозумілим;

-Переважав авторитарний стиль спілкування з учнями.

9.Чи зуміли Ви провести короткий ефективний підсумок уроку, оцінити відповіді учнів?

10. Дайте оцінку своєму уроку, своїй діяльності на уроці? Чи реалізовані мета, завдання уроку?

 11.Чи не велике за обсягом домашнє завдання Ви дали дітям і чи вдалося підготувати дітей до нього?